Переважно невидимим другом може бути персонаж тієї ж статі, що й автор фантазії. Крім того, це можуть бути не тільки люди, але й тварини або навіть неживі предмети, які раптово "ожили" в уяві маленького фантазера.

Цікаво Слухняна дитина: які можуть бути неочікувані негативні наслідки для малюка

Якщо попросити малюка описати свого "друга", то він, швидше за все, присвоїть йому риси батьків, знайомих дітей або персонажів з мультфільмів чи казок.

Коли може з'явитися уявний друг

Дитяча фантазія найбільш активно розвивається в період від 3 до 5 років. І приблизно в цьому віці абстрактні мрії отримують відчутні форми у вигляді вигаданих персонажів.

Ступінь деталізації "друга", його поведінка і манера мови залежать від життєвого досвіду автора фантазії. Дитина у своїх ілюзіях відтворює те, що бачить кожен день. Тому часто вигаданий друг схожий на когось з близьких – за характером, за зовнішнім описом.


Уявні друзі дитини / Фото Metro Parent​

Така дружба може тривати від 1 до 3 років. Персонажі можуть змінюватися, зникати й з'являтися знову. Проте до 7 років дитина переходить на новий рівень соціальної активності, а саме йде в школу, відвідує гуртки, секції. Так реальне спілкування поступово витісняє потребу у вигаданому другу.

Чому дитина придумує собі друзів

У психології уявний друг розглядається як ознака розвиненої фантазії або як симптом нестачі уваги рідних, дефіциту спілкування й інших важливих для дитини речей. Завдання батьків – розібратися в причинах появи невидимого компаньйона.

• Самотність. Деякі діти буквально сохнуть від нестачі спілкування. Екстравертам, активним і комунікабельним малюкам необхідна компанія. Якщо таку дитину замкнути вдома з бабусею або нянею, то незабаром вона знайде втіху в спілкуванні з уявним другом.


Дитяча самотність / Фото Good Housekeeping​

• Рятівне спілкування. У авторитарних батьків діти звикли до тотальних заборон, тиску, моралі. Жити в такій атмосфері дуже складно. Єдиний порятунок – наявність невидимого друга, з яким можна пограти й поговорити в будь-який час.

• Заміщення. Уявний друг з'являється раптово в критичній для дитини ситуації. Наприклад, син розбив мамину улюблену чашку, але дуже боїться покарання. Саме тому він вигадує, що це зробив не він, а його уявний друг.

• Гіперопіка. Деякі батьки буквально душать своїх дітей турботою. Пригнічують їх "я", нав'язують свої бажання, обмежують свободу, стверджуючи, що це через любов і бажання захистити від жорстокого світу. Щоб вирватися із задушливих обіймів дорослих, малюки створюють у своїй уяві не просто друзів, а цілі всесвіти.

Важливо Генетика чи негативний вплив оточення: яка причина агресії у дітей

• Приховані бажання. Дитина наділяє уявного друга тими рисами характеру, якими сама не володіє. Так вона компенсує власні недоліки, намагається позбутися від комплексів.