Батьківська гіперопіка — це надмірна турбота, яка проявляється у постійному контролі та оберіганні дитини від будь-яких проблем. В майбутньому таку людину складно буде назвати щасливою.
Важливо Шкідливі поради у вихованні дітей: які методи не працюють
Чому виникає гіперопіка
- Батьки по інерції ставляться до дитини як до безпорадного немовляти.
- Надмірна психологічна тривожність, яка частіше буває у жінок. Через усебічний контроль такі матері підсвідомо намагаються знизити власну тривогу.
- Матуся не реалізувалася у професії чи особистому житті, не має хобі, тому тепер дитина є її єдиною втіхою, сенсом існування.
Гіперопіка проявляється у постійному прагненні виконувати все замість дитини. Навіть те, що вона здатна зробити самостійно.
Гіперопіка / Фото desortering.nl
Ще одним симптомом є постійний контроль: у що грає, де перебуває, з ким спілкується. Також є матусі, які перевіряють кишені дітей та не соромляться читати їх особисті повідомлення.
Які наслідки гіперопіки
- Побутова несамостійність. Дитина не вміє себе обслуговувати, наприклад, вчасно прати одяг, мити тарілки, прибирати.
- Атрофія вольових якостей. Воля формується через подолання невдач самотужки задля досягання мети. Проте коли батьки не надають особистого простору для ухвалення власних рішень, у дітей немає можливості вчитися це робити.
- Невміння налагоджувати взаємини. Якщо дитина звикне, що навколо неї всі "танцюють", вона чекатиме такого самого ставлення від інших, і, звісно, не отримуватиме.
- Емоційні розлади. Коли доросла жертва гіперопіки зустрічається з реальністю, у неї може початися депресія, надмірна тривожність або істеричність.
Крім цього, не витримавши опіки на кожному кроці, дитина ще у підлітковому віці починає бунтувати. Якщо батьки не в змозі змінити сценарій власної поведінки, дитина ще до повноліття тікає з дому, живе у друзів, починає працювати замість навчання. А розрив з батьками перетворюється на сімейну драму.
Цікаво Як батькам вчасно розпізнати суїцидальні настрої підлітка: основні ознаки
Що робити, якщо помітили у себе схильність до гіперопіки
По-перше, прийняти себе, бо розуміння — перший крок до виправлення ситуації. По-друге, визнати дитину повноправною особистістю і налагоджувати взаємини. Не нав’язувати їй своє бачення, а обговорювати, і змиритися з її вибором. По-третє, більше уваги приділити власному професійному зростанню та/або подружній гармонії.