Причини появи дитячих страхів
На думку лікаря Комаровського, дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сім'ї та здорового глузду батьків. Найбільш очевидною причиною їх виникнення є травмуюча ситуація. Наприклад, якщо дитину вкусила собака, то в майбутньому вона може боятися собак. Або, якщо батьки залякують малюка різними казковими персонажами, дитина може почати боятися залишатися на самоті або в темряві.
Читайте також Як батьки можуть виховати з дітей закомплексованих дорослих: психолог пояснив основні помилки
Ось неочевидні причини, які можуть стати основою для появи дитячих страхів:
- Гіперопіка. Діти, особливо ті, що живуть у мегаполісах, часто схильні до надмірної опіки батьків і постійно чують, що на кожному розі їх чекає небезпека. В результаті діти ростуть невпевненими в собі й боязкими. Та й саме по собі життя у великому місті наповнене стресами, дуже інтенсивне, що робить дитячу психіку більш вразливою.
- Брак уваги батьків. Через надмірну завантаженість дорослих, їх спілкування з дітьми сильно обмежене в часі. Коли відсутні гармонійні відносини між мамою і дитиною, це може служити каталізатором дитячих страхів.
- Конфлікти та агресія в сім'ї. Часто діти відчувають провину за сварки батьків, вважаючи себе їх причиною. Відсутність взаєморозуміння в родині та підтримки стають причиною хронічної тривоги. Через ситуації, коли батьки (особливо мати) домінують, карають і панують, у малюка втрачається базова довіра до світу, відчуття безпеки. В результаті дитина знаходиться в постійному очікуванні біди, це формує появу страхів.
- Фільми, комп'ютерні ігри, відеоролики. Не дарма відео мають вікові обмеження, діти не можуть критично подивитися на те, що відбувається в сюжеті та можуть почати боятися повторення подібних ситуацій в реальному житті. На заміну живому спілкуванню приходять комп'ютерні ігри та ТБ-передачі. Тому так важливо спілкуватися з дитиною, грати разом з нею та гуляти, а також обговорювати значущі моменти.
- Наявність у дитини психологічних і психічних розладів. Страх, який не властивий віку дитини, часом є ознакою неврозу. Займатися лікуванням повинні медичні працівники.
Класифікація дитячих страхів
Заведено розрізняти 3 види дитячих страхів:
- Нав'язливі страхи. Вони виникають у дитини при певних обставинах, що викликають у неї паніку. Наприклад, страх висоти, натовпу, відкритих просторів та ін.
- Маячні страхи. Вони можуть вказувати на наявність проблем у психіці. Їх причину пояснити логічно неможливо. Наприклад, малюк боїться грати з конкретної іграшкою, відкривати парасольку, надягати певний одяг та ін.
- Надцінні страхи. Вони є продукцією фантазії. Це найпоширеніші дитячі страхи, які спочатку співвідносяться з певною життєвою ситуацією, а потім стають нав'язливими. Наприклад, страх темряви, яка в фантазії малюка "сповнена страшних чудовиськ".
Чого бояться діти в різному віці
Психологи виділяють дитячі страхи за віковими групами. У певному віковому періоді той чи інший страх вважають нормою, з часом він зникає за умови нормального розвитку дитини.
| Вік | Що викликає страх |
| 0 – 6 місяців | несподівані гучні звуки та різкі рухи; відсутність матері або різкі зміни в її настрої; |
| 7–12 місяців | гучні звуки; висота; незнайомі люди; переодягання; різка зміна навколишнього простору; отвір стоку в ванні/басейні; |
| 1 – 2 роки | гучні звуки; незнайомці; розлука з батьками; отвір стоку в ванні/басейні; засинання та пробудження; можлива травма; |
| 2 – 2,5 роки | втрата батьків, особливо в разі емоційного неприйняття з їхнього боку; зміни в навколишньому середовищі; гучні звуки; незнайомі діти приблизно того ж віку; ударні звуки; прояви стихії – грім, блискавка, злива; |
| 2 – 3 роки | великі, незрозумілі об'єкти, які на думку дитини "несуть в собі загрозу" (пральна машина та ін.); зміна життєвого устрою й розташування звичних об'єктів; екстрені події (смерть, розлучення тощо); |
| 3 – 5 років | пожежа; смерть (приблизно в цьому віці у дітей вперше приходить розуміння того, що життя кінцеве); змії; жахіття; напад грабіжників; стихійні лиха; хвороби та операції; |
| 6 – 7 років | можливість не виправдати надії батьків у навчанні (переважно все, пов'язане зі школою); казкові персонажі (відьми, примари); ймовірність загубитися або втратити маму, тата; самотність; фізичне насильство; |
| 7 – 8 років | темні місця (наприклад, підвал), запізнення в школу; катастрофи; втрата уваги, любові оточуючих; виключення зі шкільного, сімейного життя; фізичне покарання; відсутність прийняття в освітньому закладі; |
| 8 – 9 років | фізичне насилля, неспроможність проявити себе в іграх/навчанні; викриття у брехні/небажаній поведінці; можливі сварки з батьками, їх втрата; |
| 9 – 11 років | неможливість досягти успіху в школі/спорті; хвороби; деякі тварини; висота, кружляння (наприклад, деякі каруселі); люди, які несуть в собі загрозу (наркомани, п'яниці та ін.); |
| 11 – 13 років | поразки; незвичайні власні вчинки; хвороби; власна зовнішність і привабливість; смерть; сексуальне насильство; критика дорослих; власна неспроможність; втрата речей. |
Низка фахівців вважає, що з почуттям страху дитина стикається ще у внутрішньоутробному розвитку. Наприклад, коли мама, будучи вагітною, відчуває сильне занепокоєння, то виділяється порція гормонів, що потрапляє через плаценту до дитини. В результаті малюк може проявляти сильне рухове занепокоєння – активно штовхатися. Це його перша реакція на страх.
Як дізнатися, що дитина чогось боїться
Дізнатися про дитячий страх просто. Досить довірчої бесіди з дитиною. У трирічному віці малюка можна м'яко й неквапливо питати чи боїться він конкретних речей. При цьому важливо не звертати уваги на якісь з них, щоб уникнути фіксації та навіювання. Під час розмови підбадьорюйте та хваліть дитину. При виявленні страху важливо реагувати спокійно й впевнено, оскільки малюк зчитує ваш емоційний стан. Якщо дитячий страх лякає дорослого, то дитина може почати переживати ще сильніше.
Якщо самостійно розібратися не виходить, то можна звернутися до психолога, щоб він провів діагностику дитячих страхів.
Як боротися з дитячими страхами
Коли страх вже відомий, необхідна його корекція, вправи повинні підбиратися індивідуально. Ось найдієвіші методи:
- Розмова. Нехай дитина опише вам свій страх, розповість, на що він схожий, поділиться своїми почуттями, пояснить, в яких ситуаціях їй страшно. Запитайте малюка, щоб йому хотілося зробити з цим страхом (наприклад, замкнути в башті тощо). Розповідайте про свої страхи й про те, як ви змогли їх подолати. Якщо малюк не хоче відповідати, запитайте, чого боїться його іграшка.
- Арт-терапія. Можна намалювати з дитиною її страх, одночасно розмовляючи й пропонуючи рішення. Насамкінець варто залити водою/спалити страх разом із малюнком. Це необхідно провести у вигляді якогось ритуалу, підбадьорюючі дитину за сміливість, за те, як здорово вона розправилась зі страхом. Інший варіант – зліпити страх із пластиліну та змінити в ньому щось, зробивши страх смішним.
- Казкотерапія. Складіть з дитиною казку про її страх, яка закінчується перемогою головного героя. Читайте маляті казки, де головний герой сміливо перемагає свої страхи, а потім обговорюйте їх.
- Пісок. Якщо є пісочний стіл, запропонуйте дитині помалювати на ньому. Такі ігри заспокоюють дітей і зміцнюють нервову систему.
- Іграшки. Програйте з дитиною її момент зустрічі з тим чи іншим страхом. Нехай вона обере іграшку, яка найбільше нагадує її страх і пограє "за" неї. Так дитина візьме на себе невластиву роль, пропрацює свій страх та переможе його.
Якщо ж вирішити проблему не вдається, то варто відвести дитину до дитячого психолога. Пам'ятайте: страхи притаманні всім, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Адже якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху – лише справа часу.