Як правильно сказати дитині про розлучення батьків

Про що важливо пам'ятати, приймаючи таке рішення та як про це сказати дитині – у коментарях 24 каналу розповіла психологиня, засновниця психологічної студії "Сенс" Мар'яна Франко.

Ексклюзив! Як пережити розлучення, якщо чоловік покинув заради іншої: інтерв'ю з психологом

Життя в шлюбі – це не завжди свято, особливо якщо воно обтяжене побутом і вимагає постійної праці й компромісів від обох. Буває й таке, що розлучення стає довгоочікуваною свободою. До того ж, чоловіки й жінки по-різному проживають розлучення. Але особливо воно складне, якщо подружжя має дітей, для яких важливе спілкування з обома батьками.

Як розлучення впливає на дітей?

В цей період батьки починають менше приділяти часу спілкуванню зі своїми чадами, адже "втягуються" у вир емоцій, судів та формальностей. Тому дитина може відчувати безпорадність і тривогу.

Діти будуть стурбовані та засмучені розлученням батьків

Чому батьки приховують розлучення? Часто батьки хвилюються за спокій і щастя малечі, тому, бажаючи вберегти своє чадо від стресу, не пояснюють, що відбувається. Але все одно вийде так, що дитина одного ранку прокинеться і дізнається, що один з батьків покинув сім'ю. І чим менше вона бачитиме тата або маму, тим більше її життя поділиться на до і після. Тому розлучення батьків – неминуча травма для дитини.

Як правильно сказати дитині про розлучення?

• Важливо пояснити дитині у доступній для її розуміння формі, що це рішення дорослих, вони так вирішили самостійно і від дитини це не залежить. 

• Скажіть, що малеча була бажаною і народженою в любові, і що батьки були щасливі і кохали одне одного. Проте інколи так виходить, що дорослі вирішують не жити разом.

• Також потрібно обов‘язково заспокоїти дитину, наголосивши, що незважаючи на те, що ви розлучаєтесь, у дитини назавжди залишаться тато чи мама, які її люблять та завжди будуть поруч, коли це потрібно. Просто зараз складний період і його треба пережити й підтримувати одне одного. 

Про що важливо пам'ятати, приймаючи таке рішення:

– Що найбільш постраждалою стороною при розлученні завжди виявляється дитина (або діти), якщо вони у вас уже є.

– На жаль батьки практично ніколи не зважають на думку дітей чи їхні переживання (особливо коли багато конфліктів, поділів майна і розлучення відбувається особливо бурхливо).

Важливо! Питання поділу дітей після розлучення: як громадські організації втручаються у сімейні справи

– Що у ситуації розлучення діти не можуть приймати власні рішення, а отже почуваються заручниками ситуації.

– Дітям доведеться пристосуватись до життя без одного з батьків.

– І якщо ви з часом зможете знайти собі нового партнера та одружитися вдруге, то дитина уже ніколи не матиме нового тата чи мами.

Тому, розлучаючись зі своїм партнером, не варто розлучатися зі своїми дітьми. Більше того, навіть якщо нам не вдалося порозумітися як чоловікові та дружині, ми завжди можемо порозумітися як батьки своєї дитини.

Як самі батьки сприймають розлучення?

За своєю природою розлучення — це горе і втрата, тому фази його переживання схожі на фази переживання втрати. Далі буде злість і пошук винних. Тут як у дорослих, так і в дітей негативні емоції вирують з однаковою силою.

Пізніше настає період торгів. Жінки часто вдаються до змін зовнішності, підсвідомо вважаючи, що це зможе повернути чоловіка. Чоловіки можуть кидатися в нові стосунки, змінювати роботу, аби довести, що вони ще багато на що здатні.

Жінки та чоловіки по-різному реагують на розлучення

Наступним є етап прийняття й оплакування. І чоловіки, і жінки розуміють, що розлучення таки сталося і з цим потрібно жити. Жінкам більш властиве сильне переживання емоцій і випускання їх назовні. Чоловіки ж частіше більш стримані.

Цікаво! Аліменти вам не жарти: новації у законодавстві

І, нарешті, фаза прийняття й стабілізації. Чоловік та дружина починають розуміти, що потрібно жити далі. Життя поступово повертається у звичний режим, настає прощення і з'являються плани на майбутнє.

Зауважимо, що важливим є стан дорослого (переважно одного з батьків), з яким дитина залишається жити. Поганим прикладом та помічником дитини буде поглинутий почуттями та образами, емоційно чи фізично виснажений один із батьків.