Як говорити з дитиною про війну: важливі поради

Відчуття безпеки є надзвичайно важдивим для дітей будь-якого віку. До того ж, дітлахи мають знати, що коли приходять до своїх дорослих зі своїми питаннями — вони отримають відповідь.

• Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Часто діти (особливо маленькі) можуть повторно ставити ті самі запитання. Але дорослі мають бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що все буде добре, все буде гаразд, що батькі знають, як діяти в разі небезпеки і врятують їх.

• Давати тілесний контакт

Безперечно на будь-яку тривогу тіло завжди реагує. Тому важливо обіймати своє чадо та давати йому відчути кордони. Покажіть дитині, що ви поруч і оберігатимете її.

• Підготуватися до розмови

Батьки мають бути готові до того, що діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати "заспокойся" чи "відчепися", а дати правдиву відповідь відповідно до віку. Тому ви маєте орієнтуватися у подіях чи хоча б загальних темах.

Як українці характеризують конфлікт на Донбасі / інфографіка 24 каналу

• Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4-5 років діти можуть ставити питання про війну чи насилля. Але дітям у такому віці варто обмежувати інформацію, важливо говорити коротко і по суті. Тобто відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не розповідайте те, про що дитина не запитує.

• Проговорювати рутинні речі

Нагадуйте дитині, хто є поруч та до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорюйте інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу будинку, когось з дорослих і де можна його знайти, якщо дитина опинилася сама чи як поводитись у разі небезпеки.

• На небезпечній території повторювати план дій

Якщо ви проживаєте разом з дитиною в прифронтовій зоні – скажіть, що ви знаєте, як убезпечити сім'ю. Повторюйте з дитиною, що треба робити, якщо ви чуєте сирену чи постріли, чи як поводитися під час пожежі. Якщо дитина живе на прифронтовій території – повторювати процедуру порятунку – просто обов'язково.

• Показати згуртованість солдат

Тут доречно пояснити, що солдати – це люди, для яких це робота, вони всіх захищають, вони далеко. Наголосіть, що солдати захищають також один одного, допомагають один одному, що вони згуртовані. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях – дайте розуміння, що поруч з ним там є хтось, хто про нього може подбати. Такий образ є підтримувальним для дітей будь-якого віку.

• Дозволити почуття

Ваша відповідь "не хвилюйся" не позбавить дитини тривоги. Краще скажіть: "Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся" – покажіть, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допоможіть малечі прожити цей імпульс, адже вона не завжди може виразити словами свої почуття.

Дозвольте дитині виявляти почуття / Фото Вікна

• Ділитися своїми думками та шукати відповіді разом

З дітьми молодшого підліткового віку можна ділитися своїми думками та почуттями. Але треба бути готовим, що вони можуть мати свою точку зору, тому давайте їм таку можливість.

• Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні реакції чи поведінки у дитини. Наприклад: коли тривожно, батьки починають агресувати і надалі сама дитина так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід намагатися контролювати свої реакції.

• Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дорослий може хвилюватися, переживати, співчувати, але він має залишається стабільним – для дитини це найважливіше. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, то він не контролює сам себе, тому тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися.

• Звернути увагу на зміни в поведінці дитини

Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. Дитина неодмінно зіткнеться з війною, до прикладу, в її поле зору може потрапити картинка, яка її дуже сильно налякає. Тоді дитина може почати гірше спати, їй снитимуться жахи, вона гірше вчитиметься тощо. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.

• За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти

Якщо батьки бачать тривожні сигнали, то вони можуть спробувати повернути в сім'ю чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі тощо. Потім поговорити з дитиною, запитати: "Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?" Але буває так, що ні батьки, ні дитина не можуть пригадати, що трапилося. Тому більше говоріть з дитиною, заспокойте її.

• Грати

Коли є ознаки, що дитину щось налякало чи вразило, то з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку варто погратися. Але грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Супроводжуйте її в цьому процесі, а не ведіть, так діти самотерапевтуються через гру.

• Слухати дитину уважно

Потрібно постійно бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча вони можуть не показувати, що їм це потрібно і казати про зворотнє. Дітям важливо знати, що ваша увага з ними, що ви дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: "Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю".

• Заохочувати до тренувань

Увагу підлітків можна спрямувати на тренування. Адже коли дитина займається спортом, у неї з’являється відчуття: якщо тіло здатне впоратися з бігом, відтисканнями, зі спортивними вправами, то з чимось іншим вони теж зможуть впоратися – багато і швидко пройти, бо дитина сильна, може когось врятувати. А також важливо підтримувати, дуже хвалити дитину за будь-яку ініціативу.

• Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

До прикладу, якщо бабуся і дідусь проживають на окупованій території, то варто розповідати, що вони там роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Розкажіть дітям, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці – поговорити з ними телефоном або написати в соцмережах.

Не приховуйте від дитини, якщо хтось з рідних воює / Фото zozule4ka

• Придумати власні ритуали

Із дітьми молодшого віку пригодяться цікаві ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось з ними, а потім "змити водою" тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо тощо.

• Називати речі своїми іменами

Говоріть все як є. Не варто казати про загиблих, що вони "заснули", "пішли" тощо, бо це може нав’язати страх, що спати – означає померти. Треба одразу говорити, що людина померла, якщо дитина про це питає.

• Говорячи про смерть, повертати дитину в точку безпеки

Із 4-5 років вони починають ставити запитання про смерть, це вікова норма. Але, говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Так, можна закінчувати таку розмову словами: "Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе". Звичайно, у дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття, що батьки все контролюють.

• Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем

Коли поруч з дитиною нема нікого, хто може підтримати, коли дорослі не можуть впоратись із втратою, то в такому випадку потрібно звернутися до фахівця. Адже без підтримки дитина може "завмерти" і відмовитися від подальшого розвитку, можливе тривале порушення сну тощо. Не бійтеся звернутися до психолога.

Карта окупованих територій у Донецькій і Луганській областях / Інфографіка 24 каналу