Дитячі страхи: причини виникнення та шляхи їх подолання
Всі ми час від часу відчуваємо тривогу, неспокій та страх. Але у дорослих людей є досвід і знання, які часто допомагають раціоналізувати те, що відбувається, зменшити інтенсивність переживань. А ось діти багато чого ще не розуміють і переживають все набагато гостріше. Більшість дитячих страхів при своєчасному виявленні й правильному ставленні до них дорослих незабаром безслідно зникають.
Причини появи дитячих страхів
На думку лікаря Комаровського, дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сім'ї та здорового глузду батьків. Найбільш очевидною причиною їх виникнення є травмуюча ситуація. Наприклад, якщо дитину вкусила собака, то в майбутньому вона може боятися собак. Або, якщо батьки залякують малюка різними казковими персонажами, дитина може почати боятися залишатися на самоті або в темряві.
Читайте також Як батьки можуть виховати з дітей закомплексованих дорослих: психолог пояснив основні помилки
Найчастіше основою для формування страхів слугує загальна тривожність найближчого оточення. Наприклад, надмірно емоційне обговорення батьками різних подій і стихійних лих, акцентування уваги дитини на тому, що небезпека може підстерігати її на кожному кроці.Ось неочевидні причини, які можуть стати основою для появи дитячих страхів:
- Гіперопіка. Діти, особливо ті, що живуть у мегаполісах, часто схильні до надмірної опіки батьків і постійно чують, що на кожному розі їх чекає небезпека. В результаті діти ростуть невпевненими в собі й боязкими. Та й саме по собі життя у великому місті наповнене стресами, дуже інтенсивне, що робить дитячу психіку більш вразливою.
- Брак уваги батьків. Через надмірну завантаженість дорослих, їх спілкування з дітьми сильно обмежене в часі. Коли відсутні гармонійні відносини між мамою і дитиною, це може служити каталізатором дитячих страхів.
- Конфлікти та агресія в сім'ї. Часто діти відчувають провину за сварки батьків, вважаючи себе їх причиною. Відсутність взаєморозуміння в родині та підтримки стають причиною хронічної тривоги. Через ситуації, коли батьки (особливо мати) домінують, карають і панують, у малюка втрачається базова довіра до світу, відчуття безпеки. В результаті дитина знаходиться в постійному очікуванні біди, це формує появу страхів.
- Фільми, комп'ютерні ігри, відеоролики. Не дарма відео мають вікові обмеження, діти не можуть критично подивитися на те, що відбувається в сюжеті та можуть почати боятися повторення подібних ситуацій в реальному житті. На заміну живому спілкуванню приходять комп'ютерні ігри та ТБ-передачі. Тому так важливо спілкуватися з дитиною, грати разом з нею та гуляти, а також обговорювати значущі моменти.
- Наявність у дитини психологічних і психічних розладів. Страх, який не властивий віку дитини, часом є ознакою неврозу. Займатися лікуванням повинні медичні працівники.
Класифікація дитячих страхів
Заведено розрізняти 3 види дитячих страхів:
- Нав'язливі страхи. Вони виникають у дитини при певних обставинах, що викликають у неї паніку. Наприклад, страх висоти, натовпу, відкритих просторів та ін.
- Маячні страхи. Вони можуть вказувати на наявність проблем у психіці. Їх причину пояснити логічно неможливо. Наприклад, малюк боїться грати з конкретної іграшкою, відкривати парасольку, надягати певний одяг та ін.
- Надцінні страхи. Вони є продукцією фантазії. Це найпоширеніші дитячі страхи, які спочатку співвідносяться з певною життєвою ситуацією, а потім стають нав'язливими. Наприклад, страх темряви, яка в фантазії малюка "сповнена страшних чудовиськ".
Чого бояться діти в різному віці
Психологи виділяють дитячі страхи за віковими групами. У певному віковому періоді той чи інший страх вважають нормою, з часом він зникає за умови нормального розвитку дитини.
| Вік | Що викликає страх |
| 0 – 6 місяців | несподівані гучні звуки та різкі рухи; відсутність матері або різкі зміни в її настрої; |
| 7–12 місяців | гучні звуки; висота; незнайомі люди; переодягання; різка зміна навколишнього простору; отвір стоку в ванні/басейні; |
| 1 – 2 роки | гучні звуки; незнайомці; розлука з батьками; отвір стоку в ванні/басейні; засинання та пробудження; можлива травма; |
| 2 – 2,5 роки | втрата батьків, особливо в разі емоційного неприйняття з їхнього боку; зміни в навколишньому середовищі; гучні звуки; незнайомі діти приблизно того ж віку; ударні звуки; прояви стихії – грім, блискавка, злива; |
| 2 – 3 роки | великі, незрозумілі об'єкти, які на думку дитини "несуть в собі загрозу" (пральна машина та ін.); зміна життєвого устрою й розташування звичних об'єктів; екстрені події (смерть, розлучення тощо); |
| 3 – 5 років | пожежа; смерть (приблизно в цьому віці у дітей вперше приходить розуміння того, що життя кінцеве); змії; жахіття; напад грабіжників; стихійні лиха; хвороби та операції; |
| 6 – 7 років | можливість не виправдати надії батьків у навчанні (переважно все, пов'язане зі школою); казкові персонажі (відьми, примари); ймовірність загубитися або втратити маму, тата; самотність; фізичне насильство; |
| 7 – 8 років | темні місця (наприклад, підвал), запізнення в школу; катастрофи; втрата уваги, любові оточуючих; виключення зі шкільного, сімейного життя; фізичне покарання; відсутність прийняття в освітньому закладі; |
| 8 – 9 років | фізичне насилля, неспроможність проявити себе в іграх/навчанні; викриття у брехні/небажаній поведінці; можливі сварки з батьками, їх втрата; |
| 9 – 11 років | неможливість досягти успіху в школі/спорті; хвороби; деякі тварини; висота, кружляння (наприклад, деякі каруселі); люди, які несуть в собі загрозу (наркомани, п'яниці та ін.); |
| 11 – 13 років | поразки; незвичайні власні вчинки; хвороби; власна зовнішність і привабливість; смерть; сексуальне насильство; критика дорослих; власна неспроможність; втрата речей. |
Низка фахівців вважає, що з почуттям страху дитина стикається ще у внутрішньоутробному розвитку. Наприклад, коли мама, будучи вагітною, відчуває сильне занепокоєння, то виділяється порція гормонів, що потрапляє через плаценту до дитини. В результаті малюк може проявляти сильне рухове занепокоєння – активно штовхатися. Це його перша реакція на страх.
Як дізнатися, що дитина чогось боїться
Дізнатися про дитячий страх просто. Досить довірчої бесіди з дитиною. У трирічному віці малюка можна м'яко й неквапливо питати чи боїться він конкретних речей. При цьому важливо не звертати уваги на якісь з них, щоб уникнути фіксації та навіювання. Під час розмови підбадьорюйте та хваліть дитину. При виявленні страху важливо реагувати спокійно й впевнено, оскільки малюк зчитує ваш емоційний стан. Якщо дитячий страх лякає дорослого, то дитина може почати переживати ще сильніше.
У більш ранньому віці зрозуміти, що дитина чогось боїться можна за її неспокійною та тривожною поведінкою, капризами, істериками. Іноді боязнь чого-небудь може виражатися не в підвищеному руховому неспокої, а, навпаки – в завмиранні.Якщо самостійно розібратися не виходить, то можна звернутися до психолога, щоб він провів діагностику дитячих страхів.
Як боротися з дитячими страхами
Коли страх вже відомий, необхідна його корекція, вправи повинні підбиратися індивідуально. Ось найдієвіші методи:
- Розмова. Нехай дитина опише вам свій страх, розповість, на що він схожий, поділиться своїми почуттями, пояснить, в яких ситуаціях їй страшно. Запитайте малюка, щоб йому хотілося зробити з цим страхом (наприклад, замкнути в башті тощо). Розповідайте про свої страхи й про те, як ви змогли їх подолати. Якщо малюк не хоче відповідати, запитайте, чого боїться його іграшка.
- Арт-терапія. Можна намалювати з дитиною її страх, одночасно розмовляючи й пропонуючи рішення. Насамкінець варто залити водою/спалити страх разом із малюнком. Це необхідно провести у вигляді якогось ритуалу, підбадьорюючі дитину за сміливість, за те, як здорово вона розправилась зі страхом. Інший варіант – зліпити страх із пластиліну та змінити в ньому щось, зробивши страх смішним.
- Казкотерапія. Складіть з дитиною казку про її страх, яка закінчується перемогою головного героя. Читайте маляті казки, де головний герой сміливо перемагає свої страхи, а потім обговорюйте їх.
- Пісок. Якщо є пісочний стіл, запропонуйте дитині помалювати на ньому. Такі ігри заспокоюють дітей і зміцнюють нервову систему.
- Іграшки. Програйте з дитиною її момент зустрічі з тим чи іншим страхом. Нехай вона обере іграшку, яка найбільше нагадує її страх і пограє "за" неї. Так дитина візьме на себе невластиву роль, пропрацює свій страх та переможе його.
Якщо ж вирішити проблему не вдається, то варто відвести дитину до дитячого психолога. Пам'ятайте: страхи притаманні всім, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Адже якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху – лише справа часу.