Як дитинство впливає на стосунки у дорослому житті: 4 типи прив'язаності
Стосунки батьків та дітей є першим та головним прикладом близьких взаємин. Психологи умовно виокремлюють 4 типи прив’язаності, які демонструють, яку важливу роль відіграє дитинство.
Джерело: 4mamas
► Надійна
Це найкращий тип, який формується у дружніх сім'ях. Там батьки підтримують емоційний контакт з дітьми, що в майбутньому допомагає малечі легко налагоджувати стосунки, адже вони почуваються вартими любові.
Цікаво Секрети генетики: які зовнішні особливості дитини залежать від батьків
Крім цього, вони поважають партнера, а також готові до розумних компромісів. Звісно, й у них трапляються проблеми, проте проблема не через дитинство.
► Тривожна
В такому типі батьки не підтримували дитину емоційно, не задовольняли її потреби, відштовхували. Не залежно від того, яка була причина.
Не підтримували дитину / Фото The Family Dinner Project
Відповідно, коли діти виростають, то приховують свої почуття, а також уникають близьких взаємин. Вони намагаються тримати партнера на відстані, проте насправді такій людині дуже потрібна підтримка. Інакше вона почувається самотньою.
► Дезорієнтована
Цей тип прив'язаності найчастіше виникає у дітей, якщо в сім'ї часто карали або переважала сувора атмосфера. Тобто не відчувало себе у безпеці.
Вже в дорослому віці їх поведінка може бути суперечливою, а також часто змінюється. Наприклад, вони можуть тривалий час прагнути стосунків, але, розпочавши їх, раптово припинити без причин.
► Амбівалентна
Виникає, якщо батьки були непослідовними та непередбачуваними. Наприклад, одну й ту ж річ могли забороняти, а потім дозволяти, не пояснюючи нічого. В такому випадку, дитина не може зрозуміти, як поводитися, як заслужити батьківську любов.
Непослідовні батьки / Фото Lawson West
Подорослішавши, людина матиме низьку самооцінку; у стосунках буде залежною від партнера, болісно реагуватиме на будь-які зміни та постійно вимагатиме підтвердження любові.
Важливо Підліток комплексує через зовнішність: як допомогти, а не нашкодити дитині
Дитячі травми можна перерости, а сценарії взаємин у своїй голові — змінити. Проте важливо розуміти, що для цього необхідна важка праця над собою.